Читання листів

Щоб показати свої враження від прочитаних листів, ми обрали найбільш важливі уривки з листів, які нас особливо вразили. Наша робоча група порівняла знахідки кожного з нас, і ми зупинились на трьох цитатах та коментарях до них.

I

«Я думаю, що всі знають, що трапилось під Черкасами. Ми прорвали котел, але самі при цьому мало не загинули. Я відморозив ноги і через 14 днів я повернувся назад. Через 5 днів роту було розпущено. Рота - це сильно сказано. Залишився один унтер-офіцер. Жодного зі своїх товаришів я більше не бачив.»

Єфрейтор Вернер Штайнхаос.

Росія 15 березня 1944

Ми обрали цю цитату тому, що воно досить точно описує події війни під Черкасами. Автор показує, які невеликі частини військових підрозділів вижили, він говорить, також,  про особисто пережитий ним біль. Цей особистий досвід можна перенести, загалом, на умови під час цього бою. Особливе у цьому листі – це точність. Листи з такими деталями зазвичай не проходили цензуру.

Тож, ми можемо чітко уявити події під час відступу німецької армії навесні 1944 року.

II

«Ти що, думаєш, що після тог,о що між нами було, ти мені байдужий і я можу думати про інших чоловіків?Ні ,мій Ганс, такі думки зовсім не повинні приходити тобі в голову. Ти знаєш, що я тебе люблю і завжди буду  тебе чекати. Одне я обіцяю тобі, що ніколи не буду «зв’язуватися» з іншим чоловіком.»

Лист Петерле німецькому солдатові Гансу Берте, п/п 26466

13.02.1944 р.

В цьому  уривку нас вразила особлива відвертість, з якою німецька дівчина пише про свої ніжні почуття. Та обіцянка, яку вона дає в листі, незважаючи на таку відстань і обставини війни, ще більше підкреслює важливість почуттів і довіри один до одного за тих умов. Її обіцянка виражає неймовірну, для будь-якої дівчини, самопожертву зберігати йому вірність, навіть не будучи впевненою, що він залишиться живим. У наш час такий вчинок був би досить дивним, для декого навіть диким, але, на щастя, під час війни залишалися ті високі почуття, незважаючи ні на що.

III

«Так, дорогий Фріц, хотілось би надіслати тобі фото нашого хлопчика, та на це у мене, на жаль, немає грошей. Але я шлю тобі його локон.»

Лист Гретель із Гольдена до німецького солдата Фріца про сина Клауса

Гольден, 14 лютого 1944 р.

Ми обрали саме цю цитату тому, що вона запала нам у серце. Ми побачили  у цьому уривку,  в якій ситуації перебувала жінка. У самому листі  ми прочитали і не могли пропустити той факт, що батько не приймає свого маленького сина. Він не вірить, що він справжній батько. А жінка не має достатньо грошей, щоб забезпечити себе і дитину, не може отримати нормальну роботу через важку ситуацію в Берліні. А щоб отримати хоча б якусь допомогу від держави на сина, то Фріц має підтвердити батьківство. Тож вона відправляє йому локон волосся сина для того, щоб хоч якось морально пов‘язати батька і сина.

Нас вражає життєва мужність простої жінки під час війни.