Майже протягом всього нашого перебування в Німеччині стоїть похмура погода – так було і в неділю. За програмою ми маємо відвідати Вуппертальську гімназію ім. Й. Рау. Як завжди, попереду всіх швидко крокує Райнер.  «Не відставати!»,  «Не розтягуйтесь!» , «Швидше!», лунали його команди над сонним містом. Та врешті – решт ми побачили масивну і дуже гарну старовинну будівлю гімназії. Зібравши всіх на спортмайданчику Райнер ознайомив нас з історією гімназії  і швидко повів до входу.

Наступного дня ми мали відвідати уроки та зустрітися з директором гімназії Вернером Шлезінгером.  Всі ми мали швидко поділитися на групи по троє та піти з німецькими гімназистами на уроки. На жаль через непорозуміння я пропустив перший урок, однак я не витратив час дарма і влаштував собі екскурсію по гімназії. Найбільше мене зацікавила картина на другому поверсі в стилі раннього авангардизму. Не знаючи її назву, я назвав її «Закручений коридор». Вже після 15 секунд перегляду починаєш відчувати її, разом з нею починають закручуватись і стелі, і підлога. А на уроках закручуються думки – німецька, яка стала вже звичною, пройшла спокійно, а на іспанській ми вислухали пісню та обговорювали її нетолерантні моменти.

Просторі зали, висока стеля та гарна оздоба вразила нас при вході. Натомість стриманість у кабінетах – нічого зайвого, лише те, що потрібно для навчання.  Здивувало, що учні ведуть себе досить вільно, сидять на сходах, вчитель не звертає уваги на поведінку, хто їсть, хто пє. Пан Тімков сказав, що йому подобається відсутність ділового стилю. Зміст перемагає форму!!!!

Віталій Шиченко

Дві українські групи школярів презентували результати своїх досліджень. Олександр підготував мультимедійну презентацію за тему праведників миру – так називали тих, хто рятував євреям життя. Ми дізнались про критерії надання такого титулу, а також про останніх живих праведників миру у Хмельницькому. Понад 2 тисячі українців одержали це почесне звання. У світі Україна займає 4 місце за кількістю праведників миру.

У другій частині виступу нам представили ще два листи з колекції листів, з якої ми ознайомились влітку. І знову ж таки, очевидним був двоякий характер повсякденного буття солдатів, тому що злочинці в своїх листах вели мову про ніжні сімейні відносини, але водночас ми також чули опичи конкретних страшних сцен.