Бургхольц-Кейс – це  трагічна подія, під час якої службовці гестапо стратили 30 остарбайтерів. Острарбайтери, серед яких було 6 жінок, 24 січня 1945 року були впіймані під час грабежу на залізничній станції Вуперталь-Віхлінгхаузен. Під час затримання одного остарбайтера та 2 чиновників кримінальної поліції було застрелено.

Під кінець війни багатьом примусовим робочим вдавалось втекти  з робочих  місць і для того, щоб вижити, вони змушені були грабувати, наприклад, вагони.

30 остарбайтерів арештували і посадили в тюрму як групу спротиву. Під час допитів з них жорстоко знущались.  Едіт Енц, яка теж сиділа в камері, засвідчила, що їх весь час переслідували брутальним поводженням: «Наглядач старший поліцейський охоронець Краузе мав у тюрмі славу безпощадного. Одного разу я побачила, як він забіг у камеру одного росіянина, і після того чула удари ґумовою палицею і крики росіянина. Він робив це тому, що росіянин через вікно розмовляв з жінками.»

У лютому 1945 року ці люди без усілякого судового процесу були страчені службовцями гестапо та кримінальної поліції. Їх прив’язали по двоє один до одного і заставили опустились навколішки перед ямою на території тиру у Бургхольці, нещасних вбили вистрілами у потилицю.

По документах Управління поліції екзекуція пройшла під робочою назвою «таємна справа Райху».

Після звільнення Вуперталя англійці звеліли викопати тіла загиблих і перепоховати їх у звичайну могилу.  (написала Ліза Гунтер)

Цю історію нам розповіла Ліло Батія у контексті інтерв’ю про злочини її батька. Детальніше у:  Lieselotte Bhatia, Mein Burgholz Case. In: U. Abel, D. Nelles u. St. Stracke (Hg.), "Wir haben dort unsere besten Jahre verbracht". Aspekte der Zwangsarbeit in Wuppertal. Bocholt, Bredevoort 2001, S. 44-56

В пам'ять про цю трагедію щороку проходить пам’ятна панахида на кладовищі Шорфер Фрідгоф.