У шурхотінні аркушів дрімає час. Наше читання солдатських листів пробуджує його, історії та буденні справи потрапляють у наші руки і важко висять там деякий час. Вони не відпускають нас. Шукаючи букви та шляхи, ми просуваємось на покинуту територію турбот і клопотів. Ми тримаємо в руках скарби, ми читаємо те, що адресати ніколи не отримали і не прочитали, можливо, вони сиділи в недоступних окопах, а можливо, вже їх не було серед живих. Ми на години занурюємось у листя часу, яке шурхотить, і слухаємо шепіт історій. Тихе диво, що поринає в глибини душі…